Флора(лат. flora) — історично сформована сукупність видів рослин, поширених на конкретній території (напр. флора України) або на території з певними умовами («флора боліт») у даний час або в минулі геологічні епохи. Термін «флора» походить від імені Флори — давньоримської богині рослин і квітів, що відповідала давньогрецькій Хлориді. Воно утворене від flos (род. відм. floris) — «квітка». На практиці під виразом «флора території» нерідко розуміють не всі рослини на даній території, а тільки судинні рослини (Tracheophyta); Рослини інших груп, як правило, розглядаються окремо, з врахуванням особливостей методики збору та визначення. Кімнатні рослини, рослини в оранжереях та інших спорудах з штучним кліматом не входять до складу флори. Розділ ботаніки, що займається вивченням флори, називається флористикою. Традиційно термін «флора» («мікрофлора») використовується і для опису сукупності мікроорганізмів, характерних для певного органу людини чи тварини (наприклад, «мікрофлора шкіри людини», «мікрофлора кишечника людини»).
Флора Закарпатської області — сукупність рослинних угрупувань краю. У Закарпатській області загальна кількість видів флори становить — 2027 одиниць, що відповідає 50% до загальної чисельності видів України. З них 237 видів флори занесені до додатків Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі, 22 види флори занесені до додатків Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES). За загальними ботаніко-географічними рисами рослинного покриву територія області належить до Карпатської підпровінції Середньо-європейської провінції Європейської широколистяної області, а Закарпатська низовина — до Паннонської підпровінції Центральноєвропейської флористичної провінції. Сучасний рослинний покрив дикої природи Закарпаття, як і Карпат в цілому, розпочав формуватися близько 12 тис. років тому. Лісовий покрив сформований в основному буком, ялиною, ялицею, дубом з домішкою явора, ясена, ільму та інших цінних порід. У лісових насадженнях твердолистяні породи складають 66,8% (в тому числі 57,2% — бук), хвойні 27,9% (в тому числі ялина — 26,4%), м'яколистяні та інші породи — 5,3%. За віковою структурою переважають молодняки (22,8%) та середньовікові насадження (45,4%). Пристигаючі складають 11,5%, а стиглі і перестійні ?20,3%. Враховуючи особливу екологічну специфіку Закарпатського регіону, майже 160 тис. гектарів (близько 25%) відноситься до лісів природоохоронного призначення. Серед них внаслідок важкодоступності збереглись значні ділянки первозданних лісів або пралісів.